Батьківські збори

1. Година  спілкування:

«Посієш звичку – пожнеш характер»

 Мета: Розкрити  зміст таких понять, як  «вчинок», «звичка», «характер»; вчити дітей аналізувати свої вчинки; спонукати робити добрі справи; бути вихованими, чесними, порядними.

 Що посієш, те й пожнеш.

(Народне прислів’я)

 

    Розпочнемо наше спілкування із розбору народного прислів’я, яке взято за епіграф. Епіграф – це влучний вислів, цитата чи прислів’я, що розташовується перед текстом та допомагає розкрити тему. (читаємо, розбираємо)

   Всім  зрозуміло, що якщо ми посіємо жито, то не можна очікувати, що зійде  пшениця. Вродить жито, адже ми його посіяли. Ось тому: «Що посієш, те й пожнеш.» Цей принцип можна віднести і до людей.

З тим, що людина пожинає – зрозуміло. Це щастя, і горе,  успіх, і розчарування, радість і смуток.

 Давайте тепер розберемось з тим, що ж людина засіває? В цьому нам допоможе відома  приказка: "Посій вчинок - пожнеш звичку, посій звичку - пожнеш характер". Акцент у ній правильно поставлений на людських вчинках, які, повторюючись, стають звичними, закріплюються в рисах характеру, становлячи його сутність, впливаючи на становище людини в суспільному житті й на ставлення до неї інших людей.

Розглянемо більш детальніше. І розпочнемо із розкриття поняття «вчинок».

 Вчинок – це невід’ємна складова життя кожної людини. Він залежить від внутрішнього світу особи і формує його.  Це завжди усвідомлена активність, яка має свої мотиви і наслідки, і може бути оцінена суспільством позитивно чи негативно у відповідності з ними. 

- Хто з вас назве хоча б по одному хорошому вчинку за сьогоднішній день? (відповіді дітей)

- А тепер хто назве поганий вчинок, який здійснено сьогодні? (відповіді дітей)

- Дуже добре, що ви розумієте, що ці вчинки погані. Тобто є надія, що ви не будете їх робити, адже ви розумієте, що це може погано вплинути на оточуючих. Та і вас така поведінка не прикрашає. Адже люди не захочуть спілкуватися з поганою людиною.

 Давайте розберемо з вами деякі вислови:

1) «Працюй над очищенням своїх думок. Якщо в тебе не буде дурних думок, не буде й дурних вчинків.» (Конфуцій) (роздуми дітей)

2) «Багато з тих, хто здійснює найганебніші вчинки, говорить чудові речі.» (Бернард Шоу) (відповіді дітей)  

Трішки розібралися із вчинками, тож переходимо до звички.

Звичка – це  особлива форма поведінки людини, яка виявляється у схильності до повторення однотипних дій у подібних ситуаціях.

 В народі кажуть: «Звичка – не рукавичка, на кілочок не повісиш.»

Давайте розберемось, які ж бувають звички. Вони бувають хорошими, поганими і, навіть, шкідливими.

- Назвіть мені, будь ласка,  декілька звичок, які на вашу думку є хорошими. (виконання  ранкової зарядки; вітання; допомога батькам; складання речей на місце та ін.)

- Крім хороших, є й погані, а саме: гримати дверима, коли сердитий; гризти нігті, коли переживаєш; брати собі чужі речі без дозволу, якщо в тебе таких немає, а тобі дуже хочеться; лягати дуже пізно спати, якщо потрібно потім рано вставати; не слухати, або перебивати співрозмовника  і т.д.

 Хто із вас розповість про свою погану звичку, якої ви б хотіли позбутися, і яка вам заважає. (відповіді дітей); 

Крім вищеперерахованих  є ще шкідливі звички,  тобто такі, які несуть шкоду організму. Давайте пригадаємо їх. Для цього ви дасте відповідь на запитання анкети, що має назву « Що я знаю про шкідливі звички.»

1. Шкідливі звички — це:

а) мити руки з милом перед їдою;

б) палити, вживати алкоголь та наркотики;

в) вранці та ввечері чистити зуби;

г) човгати ногами; смоктати пальці, гризти нігті.

2. Що відбувається з дитиною, яка вживає алкоголь?

а) вона швидше росте;

б) у неї покращується пам'ять;

в) вона погано вчиться

г) вона завдає неабиякої шкоди власному здоров'ю.

3. Які наслідки може викликати паління?

а) захворювання на рак легенів;

б) піднесення настрою;

в) зниження гостроти зору, слуху;

г) прискорення процесів дорослішання.

4. До чого призводить вживання наркотиків?

а) з'являється унікальна можливість відвідати віртуальні світи;

б) виникає фізіологічна і психологічна залежність від отрути;

в) деградує мозок людини;

г) людина стає більш розкутою і товариською.

Я, сподіваюсь, що ви всі оберете здоровий спосіб життя, адже шкідливим звичкам не місце у нашому класному колективі.

Так із вами ми перейшли до розкриття поняття «характер»

  Характер – індивідуальне співвідношення найбільш стійких, суттєвих властивостей особистості, які проявляються в поведінці людини:

а) у певних її стосунках:

– з собою (критичність, вимогливість, самооцінка тощо);

– з іншими людьми (індивідуалізм, колективізм, альтруїзм, егоїзм, доброта, жорстокість, ввічливість, грубість тощо);

б) у ставленні її до:

– праці (працелюбство, лінь, акуратність, неакуратність, відповідальність, безвідповідальність, організованість тощо);

– об’єктів навколишнього світу (бережне відношення, егоїзм, бездушність, милування красою, тощо);

В характері відображаються вольові (дисциплінованість, рішу­чість, готовність долати перешкоди тощо), емоційні (стриманість, гру­бість тощо) та інші якості особистості.

Людина за своєю сутністю діяльна. В структуру людської діяльності входять як різні мимовільні, автоматизовані рухи (міміка, пантоміміка, хода тощо), так і довільні дії різного ступеня складності. Рухи і дії, виконання яких стає в певних умовах потребою для людини, як відомо, називають звичками. Найбільш вдалий портрет не дає стільки відомостей про характер людини, як її звичні дії та рухи.

І все ж таки об'єктивно свідчать про характер людини не мимовільні дії та рухи і не риси її зовнішності, а свідомі і довільні дії та вчинки. Саме за вчинками ми робимо висновки, якою є людина. Добрим і чесним можна стати, тільки роблячи добрі і чесні вчинки.

Віктор Гюго – відомий французький письменник говорив: «У кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.»

Тож я хочу, щоб у вас у всіх був один характер, а для цього ви маєте завжди бути хорошими людьми з правильною самооцінкою, - бути самі собою. Тоді всі будуть вас бачити саме такими, які ви є насправді – добрими і вихованими дітьми, які, сподіваюсь, виростуть, не втратять своїх хороших рис характеру і стануть гарними та порядними людьми.

2. Тренінг для батьків

« Секрети спілкування з дитиною» 

Мета тренінгу:

- Познайомити батьків з правилами і секретами спілкування з дітьми;

- з розумінням власної дитини;

- та розуміння своїх емоцій та дитини;

- сприяти налагодженню позитивного контакту;

-  слухати, чути, приймати, давати зворотній зв’язок.

 

Хід

 

Привітання учасників

Добрий вечір, рідний наш дім!

Добрий вечір батькам усім!

Доброго вечора садочку прекрасному!

Станемо разом ми у коло –

Скільки друзів – глянь навколо!

Руку дружби протягну.

З другом сварку не почну.

Будемо всі дружно жити.

      Рідний дім наш звеселяти!

 

Обговорення правил групи

 

Мета: спрямувати увагу учасників на дотримання правил роботи тренінгової групи.

 

Вихователь. Для того щоб наше заняття пройшло організовано та продуктивно, нам необхідно дотримуватися певних правил спілкування.

 

-                Добровільна участь у виконанні вправ і завдань.

-         Говорити лише про себе, свої переживання.

-         Не критикувати, бути позитивним.

-         Один говорить, усі слухають.

-           Обговорювати дію, а не особу.

Отже, з правилами групи ви ознайомились. Якщо хтось із ними не згоден, можна запропонувати свої правила.

Вправа «Чарівна свічка»

Мета: дати учасникам можливість краще познайомитися, проявити індивідуальність та створити теплий психологічний мікроклімат, що сприяє вільному, ефективному спілкуванню учасників заняття.

Вихователь. Перед вами на столі стоїть чарівна свічка. Учасники заняття, тримаючи по черзі свічку, називають своє ім’я та коротко розповідають про себе, відповідаючи на запитання: «Який я?». Свічку передаємо  доти, доки всі учасники не розкажуть про себе.

Метафора „Річка та береги” (магнітофонний запис)

Мета: на емоційно - смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини.

Хід проведення: Тренер розповідає метафору.

„Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

Спілкування з дитиною проходе на різних інтонаціях і завдяки наступної вправи спробуємо зробити висновок, яке краще спілкування для дитини.

Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини” (бочонок «особливості спілкування батьків та дітей»)

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

Матеріал: картки з фразами

Хід проведення

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

Тренувальна ВПРАВА „ЯК звертатися до ДИТИНИ”

1.А Говорите з жахом: „Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!

В Говорите спокійно та доброзичливо: „О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...”

2. А Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: „Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити уроки!”

В Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.”

3. А Говорите зі стурбованістю у голосі: „Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!”

В Скажіть з радістю у голосі: А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!”

4. А Кричите: „Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!”

В Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!”

5. А Говорите жалісливим тоном: „Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!”

В Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: „Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі”.

6. А Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: „Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!”

В Говорите спокійним голосом із розумінням: „Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...”

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

Самооцінка дитини завжди залежить від звернень до них дорослих, зокрема батьків. Часто батьки в родинах при звернені до дітей використовують принизливі слова (ярлики): невдаха, неохайний, неуважний… Відомо, що при постійних таких звертаннях у майбутньому дитина до цього звикає і вважає себе такою, а це невпевненість в собі, зниження самооцінки. І в наступній грі я пропоную щоб ви на деякий час опинилися на місці дитини і пояснили свої відчуття.

 

Ситуаційна рольова гра „Ярлики”

Мета: ознайомити учасників тренінгу з ярликами, які використовуються в сім’ї щодо дитини, дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

Матеріал: бейджики з написами, розрізана картина любого розміру.

Хід проведення:

Тренер прикріплює на учасників бейджики зі словами, з якими, зазвичай, дорослі звертаються до дітей. Ці слова можуть мати як негативний, так і позитивний відтінок.

Завдання для учасників. Скласти із розрізаних частин цілу картину, при цьому співпрацювати один з одним, звертаючись у відповідності до тих ярликів, які написані в учасника на смужці.

Запитання для обговорення:

Як Ви почувалися у своїй ролі? Чи було Вам у ній комфортно або ж навпаки незатишно, неприємно?

Чи залежала робота від розподілу ролей?

Як ярлики впливають на самооцінку дитини, її спілкування з оточуючими?

До уваги тренера! Перед проведенням вправи важливо попередити учасників не промовляти вголос і не натякати гравцю, якому прикріпили бейджик, про те слово, яке написане на ньому.

Завдання учасників полягає не стільки у складенні картини, скільки у відчуванні ставлення оточуючих до себе, як до дитини, що має такий ярлик.

Дякую Вам, зніміть бейджики. Ось Ви знову гарні і люблячі батьки.

На закінчення тренер зачитує

“Десять заповідей про права дитини” (слайди)

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.

3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.

4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.

5.Не стався до її проблем зверхньо .

6.Не принижуй!

7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

Емоції та поведінка дитини.

Модельована ситуація „Дитина повернулася зі школи”

Мета: показати вплив не емпатійного реагування батьків на поведінку дитини.

Хід проведення:

Батьки розігрують модельовану ситуацію. Один грає роль мами, що порається на кухні, а інший – семирічної доньки, котра повернулася зі школи.

Мамо, мамо, я повернулася зі школи, - щасливо повідомляє Оленка.

Добре, доню, мий руки і сідай обідати, - говорить, не обертаючись і не відриваючись від своєї роботи мама.

Мамо, я тобі хочу стільки розповісти! Що сьогодні у школі було!!! (Підстрибує дівча, бажаючи привернути увагу мами).

Добре, добре, сідай, зараз будемо обідати, - мама зосереджено далі займається господарськими справами, залишаючи доньку на самоті зі своїми переживаннями.

Після декількох спроб привернути увагу мами, донька повертається і йде геть...

Запитання для коментування :

Поділіться враженнями від побаченого.

Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Тренер підводить підсумок: „ Для дитини дуже важливе піклування мами та її турбота, і насправді таким чином мама проявляє свою любов. Але на даний момент мама не враховує важливої для дитини потреби – бути почутою. А мама доньку не тільки не чує, не бачить, не може спільно порадіти хай навіть незначним, але таким важливим для дитини подіям!

Ось Вам типова сімейна ситуація. Дитина знайшла жабку. Таку зелену, з плямками, а як вона кумедно стрибає! Радості дитини немає меж! „Негайно викинь, забруднишся!” – з огидою кричить мама. Ось вам і “емпатійне реагування”. 

Міні-лекція „Три шляхи у вихованні”. (кольорові стікери)

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

Ресурси: фліпчарт, маркери, текст лекції.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.

ВЛАДА Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

 

ДІАЛОГ На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.

Історія для натхнення

Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно - емоційному рівні.

Хід проведення Тренер розповідає історію для натхнення:

„ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

Тату, можна в тебе щось спитати?

Звичайно, що сталося?

Тату, а яка в тебе зарплатня?

Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?

Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

Ну, взагалі, 500. А що?

Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

- Тату, ти можеш мені позичити 300?

Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”

Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.

Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

Ти не спиш, синку, - запитав батько.

Ні, тату, - відповів хлопчик.

Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі остані слова ніколи не промовить ваша дитина.

3.